Маєте польське коріння? Ваші батьки, діди чи прадіди народилися в Польщі? Ви знайшли їх польські документи, що посвідчують особу? Ви дізналися, що хтось із ваших предків мав польське громадянство? Перевірте, чи Ви також маєте шанс отримати польське громадянство і дізнайтеся, як виглядає процедура його підтвердження.
Закон про польське громадянство від 2 квітня 2009 року дозволяє отримати підтвердження польського громадянства на підставі рішення. Для отримання такого підтвердження необхідно подати відповідну заяву та довести, що заявник набув польське громадянство (і не втратив його до моменту подачі заяви).
Однак як оцінити, чи було отримано польське громадянство?
Аналізуючи, чи дана особа має на даний момент польське громадянство, слід посилатися не лише на вищезгаданий, чинний на даний момент закон, але й на багато правових норм, які більше не є чинними, тобто в основному на Закон про польське громадянство від 20 січня 1920 року, на Закон про польське громадянство від 8 січня 1951 року та на Закон про польське громадянство від 16 лютого 1962 року – тому що, як правило, громадянство визначається положеннями, що діяли станом на дату народження (тому для оцінки того, чи набули наші предки польське громадянство будуть актуальними положення юридичних актів, які більше не є чинними).
Ви можете отримати польське громадянство від своїх предків – у ході провадження Вам доведеться довести, хто з Ваших предків мав польське громадянство (наприклад, бабуся) і що інші нащадки цієї особи (тобто Ваші наступні предки) також мали громадянство (наприклад, Ваша мати – яка є донькою згаданої бабусі). Ви повинні довести, що Ваші предки по прямій лінії безперервно мали польське громадянство (від особи про яку Ви знаєте, що мала польське громадянство аж до Вас).
Кожен із вищезазначених законів про польське громадянство передбачав можливість набуття громадянства за народженням, а отже:
– Закон з 1920 року передбачав, що, як правило, особа, яка народилася на території Польської Держави, отримує польське громадянство від моменту набрання чинності вищезгаданим законом. Особи, народжені після набрання чинності цим законом, набували польське громадянство, якщо: у випадку дітей, народжених у шлюбі – їх батько мав польське громадянство, у випадку позашлюбних дітей – їх мати мала польське громадянство.
Тож якщо, наприклад, Ваш прадід народився до 1920 року (наприклад у 1905 році) на території Польської Держави, то відповідно до змісту вищезгаданого закону він отримав польське громадянство в момент набуття чинності законом.
Якщо дочка цього прадіда – Ваша бабуся, народилася в 1930 році, то, як правило, вона отримувала польське громадянство (від свого батька).
– Закон з 1951 року передбачав, що польське громадянство мають усі, хто мав на це право згідно з чинними на той момент положеннями, а також отримують діти, обоє батьків яких є громадянами Польщі. У ситуації, коли один із батьків був іноземцем, дитина також отримувала польське громадянство, якщо батьки в компетентному органі державної влади не обрали для дитини інше громадянство. У вищезазначеному обсязі такі самі положення передбачав Закон з 1962 року.
Отже, якщо донька Вашого діда, тобто Ваша мати, народилася в 1959 році (навіть якщо дружина Вашого діда не була полькою, а мати народилася за кордоном) – як правило, вона отримувала польське громадянство.
Слід підкреслити, що на основі кожної із вищезгаданих правових норм, які діяли раніше в Польщі, були ситуації, не перераховані вище, в яких можна було отримати польське громадянство (наприклад, шляхом надання, в деяких випадках також через одруження або призначення на державну посаду в Польщі). Однак це детальні правила і перераховувати їх усі тут було б недоцільно.
Слід також мати на увазі, що вищезгадані норми передбачали також ситуації втрати раніше набутого польського громадянства. Більшість із них, однак, вимагали додаткового рішення уповноваженого органу – від польського громадянства можна було відмовитися або бути позбавленим його. Проте Закон з 1920 року передбачав можливість втрати польського громадянства «автоматично» – тобто без необхідності підтвердження цього факту будь-яким органом, за дотримання встановлених законом умов. І так, згідно зі ст. 11 вищезгаданого закону – втрата польського громадянства відбулася на підставі набуття іноземного громадянства, а також при призначенні на державну посаду або вступі на військову службу іноземної держави без згоди польського уряду.
Закон з 1951 року також передбачав автоматичну втрату польського громадянства – відповідно до ст. 4 з моменту набрання ним чинності, громадянином Польщі вже не є особа, яка хоча станом на 31 серпня 1939 року мала польське громадянство, але постійно проживала за кордоном і: 1) у зв’язку зі зміною кордонів Польської Держави згідно з міжнародним договором набула громадянство іншої країни, або 2) має російську, білоруську, українську, литовську, латвійську чи естонську національність, або 3) має німецьку національність, якщо чоловік/дружина цієї особи не має польського громадянства та не проживає в Польщі.
Крім того, варто наголосити, що оцінюючи в конкретному випадку, чи набули наші предки польське громадянство і чи вдалось «передати» це громадянство нам, ми повинні брати до уваги не лише правові норми, що діють на території Республіки Польща, а також положення міжнародних договорів та зміст правових актів чинних у країнах, куди переїхали або де народилися наші предки.
Тому, для встановлення отримання польського громадянства від предків, слід щоразу ґрунтовно відтворити історію свого роду та проаналізувати її крізь призму багатьох правових норм, які діяли раніше на території Республіки Польща, а також через призму іноземних правових актів.
Процедура підтвердження польського громадянства
Процедуру підтвердження польського громадянства проводить Воєвода за місцем проживання заявника на території Республіки Польща (актуальне чи останнє), а якщо особа ніколи не проживала на території Польщі – Воєвода Мазовецький. Також можна подати заяву за кордоном за посередництвом польського Консула за місцем проживання заявника.
У заяві заявник вказує свої персональні дані та всю інформацію, якою він володіє про своїх предків по прямій лінії (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів), від яких походить польське громадянство. Окрім персональних даних, таких як дата та місце народження, дата та місце одруження тощо, у заяві є місце для опису біографії вищезгаданих осіб. В біографіях слід вказати, зокрема, місце роботи та місце проходження військової служби в Польщі та за кордоном, обставини виїзду з Польщі (якщо особа проживала в Польщі), зміну імен та прізвища, іноземне громадянство та дату його набуття, документи, що посвідчують особу. Заявник, звичайно, може вказати інші відомості та пояснення, які, на його думку, мають значення для вирішення справи. До заяви слід долучити документи, які підтверджують дані та відомості, що містяться в ній і, перш за все, акти цивільного стану (свідоцтво народження та шлюб).
До заяви додається підтвердження сплати державного мита за рішення, яке буде винесене у справі (58 злотих). Крім того, якщо Ви дієте через представника, слід сплатити гербовий збір (17 злотих). Звільняються від сплати гербового збору за довіреність: чоловік/дружина заявника, батьки, діти та брати і сестри. Спорідненість підтверджується доданими до справи документами.
Якщо Ви не задоволені винесеним рішенням, Ви можете його оскаржити. Оскарження подається Міністру внутрішніх справ та адміністрації за посередництвом воєводи, який виніс рішення у Вашій справі. Термін оскарження 14 днів від моменту вручення рішення.
